Захід Салону Князя Любомирського XIX століття відбувся у Залі камерної та органної музики в Рівному, де панували музика, елегантні танці, світська бесіда та святкові традиції дому Любомирських
Попри розрекламовану Alex Kharvat мою зовнішню схожість із самим Князем Любомирським режисерка Таніна Позняк доручила мені невелику, але дуже відповідальну роль поета Адама Міцкевича. Образ Князя цього разу чудово відтворив Дмитро Аскет.
Як Адам Міцкевич я вів світські бесіди та танцював із красунями і прочитав вірша від поета з майбутнього Рівного
***
Уплітається час у мелодію міста
Де сучасність й минуле звучать в унісон
Горда зала органна – береже урочисто
Пам'ять храму, що шпилями ріс до висот
Цей костел закладав меценат Казимир
Як храм Божого співу та світла.
Власник міста Казіміж – ніс культуру й сам мир
Щоб земля Любомирських розквітла.
Через тіні століть ніби звали в політ:
Шпилі сяяли на небосхилі
Та прийшов час червоних радянських чобіт,
Що топтали могили та шпилі
«Стерти все аж до першого каменю вщент,
Чим історія міста пишалась,
Пам'ять предків князів закатати в цемент,
Переплавити шпилі на шпали…»
Осквернити могили й лишити пустир
Забажали чужинці безбожні
І придумали ніби на шпилях хрести:
«Ловлять радіохвилі ворожі»
Але вистояв храм, став музичним костел,
Знов засяяв зсередини й зовні.
Повертатися стали і ми до джерел,
Разом зводити шпилі духовні.
І ми віримо: знову настане той день —
Зазвучить переможна симфонія,
І відтвориться знову величний шедевр
На костелі святого Антонія.
І прикрасою міста: фасад і фасон,
Знов у небо вільно-волинське
Нас покличуть усіх діставатись висот —
Горді шпилі Князів Любомирських.
